Плетемо ДіДуха і молимось за Перемогу!

З переходом ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар ми нарешті будемо відмічати Різдво 25 грудня. Ця дата має глибинне коріння, адже за давніми українськими народними віруваннями саме в ніч з 24-го на 25 грудня народжується (відроджується) Сонце, яке наші предки називали Сином Божим, Божичем, Сварожичем або Дажбогом. В Україні не одне тисячоліття на Різдвяні Святки ходять колядники із зображенням Сонця на високій жердині і сповіщають всім українцям і Матінці Сирій Землі: «Ой радуйся, Земле, Син Божий народився». Слід зауважити, що число і місяць народження Ісуса Христа невідомі, і лише у 431 році на Ефеському соборі християнська церква прийняла рішення відзначати Різдво Христове 25-го грудня, у дні вшанування культу Сонця у Римській імперії, оскільки Ісус Христос став сонцем для всього християнського світу.

Повернули історичну дату – повернемо і традиції. Головними символами українських Різдвяних свят є Свята вечеря з кутею, узваром, книшем (хлібом з хлібенятком-душею), «божичем» (калачем із закрученими посолонь променями), різдвяником для корови-годувальниці і іншими пісними стравами, яких повинно бути не менше 12-ти. На покуті – престолі предків, повинен стояти ДіДух із колосків, а зі стелі (сволока) звисати солом’яний «павучок», який постійно крутиться на ниточці і «снує добро».

Почали з виготовлення дідуха, якого зробили заздалегідь - 15 листопада, традиція дозволяє, адже у давнину дідуха робили ще влітку під час обжинок і зберігали у клуні аж до Святого вечора. На майстер-клас доцента Світлани Творун із виготовлення дідуха завітали студенти першокурсники нашого Вінницького навчально-наукового інституту економіки та Вінницького фахового коледжу економіки та підприємництва ЗУНУ. Вдячність студенту Гуцолу Іллі , який приніс в інститут колоски з довгими стеблами, без таких сплести дідуха було б неможливо, та Oлені Гриник за чудові фото та відео.

Спочатку з колосся зробили китиці, потім окремі китиці поєднали у дерево роду, яке символізує відродження, єднання, силу, добробут і заступництво предків. Верхню китицю зробили з колосків жита, щоб на життя йшло, бо жито символізує життя і відновлення. Прикрасили дідуха стрічками кольору українського прапора, бо поки сплітали з колосків деревце, молилися за Перемогу України над путінськими загарбниками. На зберігання віддали дідуха директору ВННІЕ ЗУНУ професору Борису Погріщуку та директору Вфкеп Зуну професору Наталия Добижа а напередодні Різдва подаруємо його воїнам ЗСУ, які перебувають на реабілітації у нашому місті. Хай наш ДіДух береже захисників України, повертає їм здоров’я, силу і міць.

Із залишків соломи зробимо павучка. Наступний майстер-клас плануємо провести на початку грудня. Автор: Світлана Творун, фото: Олена Гриник.