Незмінним українським символом Різдвяних свят протягом не одного тисячоліття був дідух, який вже декілька років поспіль займає почесне місце і серед різдвяно-новорічних атрибутів Вінницького навчально-наукового інститут економіки Тернопільського національного економічного університету.

Дідух - це великий сніп сплетений у вигляді дерева роду з колосків жита, пшениці, вівса, льону та іншого збіжжя. Його в Україні ще називають: «дідочок», «дідо», «сніп-рай», «колядник», «коляда», «рай-дідух». Історія дідуха бере початок іще з дохристиянських часів. Саме він символізує родоначальника, Творця. А виготовляли дідуха у полі під час обжинок (останній день жнив) з останніх колосків, у яких ховалися добрі духи ниви та роду, які допомагали селянам виростити і зібрати урожай.

Женці приносили дідуха у двір господаря і ставили на підвищенні у клуні, щоб оберігав збіжжя, допоки його не обмолотять. А на Святвечір вносили дідуха до хати і ставили на покуті – найсвятішому місці в оселі. Вважалося що на Святий вечір з настанням сутінок духи предків приходять до своїх родичів. Саме в цей день господар урочисто заносив до хати дідуха, зі словами: «Дідух до хати - біда з хати». Потім, сховавшись за дідухом, він питав дітей: «Бачите мене, діти?». Вони хором відповідали: «Ні, не бачимо!» Після чого господар каже: «Дай Бог, щоб і на наступний рік не видно було світла за копицями і снопами!».

У християнських легендах, створених на теренах України у більш пізню добу, дідух також знайшов своє місце. Існує легенда, що у вертепі, де знаходився новонароджений Ісус, було дуже холодно. Йосип знайшов щілину, з якої дуло, і заткнув її пучком соломи. На згадку про це, у кожному домі на різдвяні свята надається особливе значення витворам з соломи та колосся, а на покуті під образами стоїть дідух. Біля нього у різдвяну ніч залишають горщик із кутею, узвар та страви для предків.

Згідно традиції нашого інституту дідуха для ВННІЕ ТНЕУ роблять першокурсники. Майстер-клас із виготовлення дідуха провела наш викладач українознавства к.і.н, доц. Творун С.О. Ознайомившись з інформацією про символ Різдвяних свят та технологією його виготовлення, ми приступили до роботи: очистили стебла від листочків і почали робити з колосків китиці, а потім з’єднали їх у красиве дерево роду. Це було дуже вражаюче. На завершення прикрасили дідуха кольоровими стрічками і подарували нашому директору – доктору економічних наук, професору Погріщуку Борису Васильовичу.

Дуже вдячні студентам групи ПТБДвн-11Мельнику Назару, Кучинському Максиму, Пастух Аліні, а також Галаган Ірині гр.ЕЕПвн-11, Кравчуку Віктору гр.ОПДвн-11, Микитюк Анастасії Фвн-11, які забезпечили нас колосками. Знайти їх наприкінці осені було непросто.

Це справжнє диво, що нам, студентам 1 курсу, пощастило власноруч зробити таку красу! Цей майстер-клас допоміг нам відчути ту таємничу та по-справжньому українську атмосферу традицій виготовлення українських оберегів. Жаль лише, що наша автентична українська святиня – дідух, поки що не може потіснити привнесену Петром I, німецьку руйнівну звичку – нищити до Новорічних свят живі хвойні дерева.

Зробили дідуха й одразу відчули, що наближаються Новорічні свята, а перед ними і перша у житті сесія.

Радзієвська Владислава (гр. ПТБДвн-11)

Фото Мельника Назара (гр.ПТБДвн-11)